Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економічної теорії Індивідуальне навчально-дослідне завдання з дисципліни „ Міжнародна економіка ” на тему: « Особливості застосування нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі в сучасних умовах» План Вступ Основні методи нетарифного регулювання в Україні Добровільні обмеження експорту (ДОЕ) Демпінг - форма конкурентної боротьби на світовому ринку Нетарифні заходи регулювання Висновок Список використаної літератури Вступ В умовах коли, підсилюються потенційні можливості будь-якого національного виробника включатися в систему світового господарства та здійснювати вільний маневр ресурсами в глобальному економічному просторі та зростає необхідність жорстко конкурувати на національних ринках із закордонними фірмами, представляється неможливим успішне функціонування вітчизняних виробників не тільки на міжнародних та власному національному ринку без забезпечення найвищого, за міжнародними критеріями, рівня конкурентоспроможності продукції. Враховуючи вищенаведену обставину, однією з основних задач зовнішньоторговельної політики держави є створення найбільш сприятливих умов для виробництва конкурентоспроможної національної продукції. До комплексу таких умов входять і методи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, які використовує країна. Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні -квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД. Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання.
Основні методи нетарифного регулювання в Україні В останні роки набули значного розширення форми і методи нетарифних торговельних обмежень. За оцінками фахівців, їх нині існує не менше п'ятдесяти. Особливо активно нетарифні методи регулювання торгівлі використовують промислово розвинені країни. В сере¬дині 90-х рр. приблизно 14% товарів, які імпортуються країнами ЄС, США та Японією, підпадали під основні нетарифні обмеження: імпортні квоти, добровільне обмеження експорту та антидемпінгові заходи. Нетарифні обмеження є менш відкритими, ніж митні податки, а тому надають урядові більше влади при здійсненні економічної політики та створюють певну невизначеність у міжнародній торгівлі. У зв'язку з цим одним із найважливіших завдань, які стоять перед Всесвітньою торговельною організацією, є поступова заміна кількісних обмежень, або так звана тарифікація їх (заміна кількісних обмежень еквівалентними за рівнем захисту митними тарифами). Найпоширенішою формою нетарифного обмеження є квота. Квотування – це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю. Ліцензії можуть мати і самостійне значення, як інструмент зовнішньоторговельної політики, коли, наприклад, держава надає право якому-небудь імпортерові завозити товари без обмеження або лише із зазначених країн (так звана генеральна ліцензія). Існує також практика автоматичного ліцензування, коли для ввезення чи вивезення певних товар...